Постанова ВП ВС від 06.12.2018 року

Друк

Пошук

768

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 11-429сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

представника Вищої ради правосуддя - БелінськоїО.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 22 лютого 2018 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 жовтня 2017 року про притягнення судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2018 року відкрила провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 КАС України.

Свою скаргу ОСОБА_4 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП від 22 лютого 2018, яким залишено без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 жовтня 2017 року «Про притягнення судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а саме не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Також, на думку скаржника, ВРП не уповноважена притягати до дисциплінарної відповідальності та звільняти суддів, які були призначені строком на п'ять і років, та повноваження яких закінчились.

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_4 у задоволенні скарги, оскільки рішення ВРП від 22 лютого 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримався усіх вимог законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 24 квітня 2012 року призначив ОСОБА_4 на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області строком на п'ять років, а Указом від 13 лютого 2014 року ОСОБА_4 переведений у межах п'ятирічного строку на посаду судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області.

20 березня 2017 року до ВРП надійшла скарга голови Царичанського районного суду Дніпропетровської області ГудимО.М. щодо неналежної поведінки судді цього ж суду ОСОБА_4., яка полягає у зволіканні з виготовленням повних текстів судових рішень після проголошення їх вступної та резолютивної частин і ненаданні копій цих рішень для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР, Реєстр).

На підставі ст. 46 Закону № 1798-VIII Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 12 червня 2017 року відкрила дисциплінарну справу стосовно скаржника, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2017 року прийняла рішення про притягнення судді ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади судді.

Підставою притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності стало недотримання ним строків виготовлення вмотивованих судових рішень та несвоєчасне надання копій судових рішень для їх внесення до Реєстру, які в деяких справах становили понад 1 рік 8 місяців.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що за результатами розгляду справ № 196/732/15-а, № 196/783/15-ц, № 196/1013/15-ц, № 196/1660/14-ц, № 196/1498/15-ц, № 196/1525/15-ц, № 196/775/14-ц, № 196/1709/14-ц, № 196/459/16-ц, № 196/488/16-ц, № 196/434/16-ц, № 196/513/16-ц, № 196/804/16-ц, № 196/844/16-ц, № 196/941/16-ц, № 196/1024/16-ц, № 196/1028/16-ц, № 196/1160/16-ц, № 196/1163/16-ц, № 196/1192/16-ц, № 196/1191/16-ц, № 196/1190/16-ц, № 196/1220/16-ц, № 196/1218/16-ц, № 196/1219/16-ц, № 196/947/16-а, № 196/1016/16-а, № 196/1023/16-а, № 196/1039/16-а, № 196/1104/16-а, № 196/1183/16-а, № 196/665/16-ц, № 196/705/15-ц, № 196/1053/16-ц, № 196/1184/16-ц протягом 2015-2017 років суддею ОСОБА_4. ухвалено судові рішення з проголошенням їх вступної та резолютивної частин. Проте за даними ЄДРСР станом на день відкриття дисциплінарної справи стосовно скаржника (12 червня 2017 року) щодо 23 із указаних справ у ЄДРСР були відсутні повні тексти рішень, а стосовно 12 справ повні тексти рішень направлені суддею ОСОБА_4. до Реєстру із істотним порушенням установленого п'ятиденного строку для виготовлення повного тексту судового рішення.

Зокрема, на момент ухвалення Другою дисциплінарною палатою ВРП рішення від 09 жовтня 2017 року, за даними ЄДРСР суддею ОСОБА_4. пропущено встановлений законодавством строк виготовлення повних текстів судових рішень та внесення їх до ЄДРСР у наступних справах:

постанова від 23 вересня 2015 року у справі № 196/732/15-а - через 1 рік і 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 30 травня 2017 року;

рішення від 03 листопада 2015 року у справі № 196/783/15-ц - через 1 рік і 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 22 липня 2017 року;

рішення від 18 листопада 2015 року у справі № 196/1013/15-ц - через 1 рік і 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 17 серпня 2017 року;

рішення від 28 квітня 2016 року у справі № 196/1660/14-ц - через 1 рік та 1 місяць з дня ухвалення рішення, а саме 20 червня 2017 року;

рішення від 20 травня 2016 року у справі № 196/1498/15-ц - через 1 рік і 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 21 серпня 2017 року;

рішення від 14 червня 2016 року у справі № 196/1525/15-ц - через 1 рік і 2 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 11 вересня 2017 року;

рішення від 22 червня 2016 року у справі № 196/775/14-ц - через 9 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 20 квітня 2017 року;

рішення від 11 липня 2016 року у справі № 196/1709/14-ц - через 1 рік з дня ухвалення рішення, а саме 10 серпня 2017 року;

рішення від 22 липня 2016 року у справі № 196/459/16-ц - через 11 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 22 червня 2017 року;

рішення від 22 липня 2016 року у справі № 196/488/16-ц - через 10 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 29 травня 2017 року;

рішення від 02 листопада 2016 року у справі № 196/434/16-ц - через 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 31 липня 2017 року;

рішення від 23 листопада 2016 року у справі № 196/513/16-ц - через 5 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 04 травня 2017 року;

рішення від 15 листопада 2016 року у справі № 196/804/16-ц - через 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 17 липня 2017 року;

рішення від 17 листопада 2016 року у справі № 196/844/16-ц - через 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 22 липня 2017 року;

рішення від 20 жовтня 2016 року у справі № 196/941/16-ц - через 5 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 16 грудня 2016 року у справі № 196/1024/16-ц - через 6 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 12 липня 2017 року;

рішення від 16 грудня 2016 року у справі № 196/1028/16-ц - через 7 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 22 липня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1160/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1163/16-ц - а через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1192/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1191/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1190/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 22 грудня 2016 року у справі № 196/1220/16-ц - через 6 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 27 червня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1218/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

рішення від 27 грудня 2016 року у справі № 196/1219/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 18 квітня 2017 року;

постанови від 25 листопада 2016 року у справі № 196/947/16-а - через 5 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 18 травня 2017 року;

постанови від 28 жовтня 2016 року у справі № 196/1016/16-а - через 8 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 24 липня 2017 року;

постанови від 06 грудня 2016 року у справі № 196/1023/16-а - через 7 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 17 липня 2017 року;

постанови від 06 грудня 2016 року у справі № 196/1039/16-а - через 6 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 12 червня 2017 року;

постанови від 14 грудня 2016 року у справі № 196/1104/16-а - через 7 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 24 липня 2017 року;

постанови від 26 грудня 2016 року у справі № 196/1183/16-а - через 5 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 08 червня 2017 року;

рішення від 20 січня 2017 року у справі № 196/665/16-ц - через 3 місяці з дня ухвалення рішення, а саме 27 квітня 2017 року;

рішення від 18 січня 2017 року у справі № 196/705/15-ц - через 7 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 01 вересня 2017 року;

рішення від 30 січня 2017 року у справі № 196/1053/16-ц - через 5 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 22 липня 2017 року;

рішення від 30 січня 2017 року у справі № 196/1184/16-ц - через 7 місяців з дня ухвалення рішення, а саме 06 вересня 2017 року.

Із викладеного вбачається, що строк виготовлення та внесення до Реєстру повних текстів рішень у вказаних вище справах (із дня закінчення їх розгляду) є надто тривалим. У трьох справах такий строк становив понад 1 рік та 8 місяців, у чотирьох справах - понад 1 рік, у п'ятнадцяти справах - понад 6 місяців.

Мотивуючи таке рішення, дисциплінарний орган ВРП зазначив, що недотримання суддею ОСОБА_4. строків виготовлення вмотивованих судових рішень, їх внесення до ЄДРСР та несвоєчасне надання копій судових рішень вказують не тільки на систематичний характер вчинених ним порушень, а й на свідоме та грубе нехтування своїми обов'язками. Крім того, тривалість та системність допущених суддею порушень підтверджують усвідомлення ним негативних наслідків для учасників судового процесу. Ігнорування цих обставин за позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП свідчить про наявність у діях судді ОСОБА_4. грубої недбалості.

22 лютого 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_4. і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 жовтня 2017 року.

Не погодившись із рішенням ВРП від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, що є предметом цього судового розгляду.

У судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений дату, час та місце розгляду його скарги Великою Палатою Верховного Суду.

Представник ВРП - БелінськаО.В. проти задоволення скарги заперечила з мотивів, викладених у відзиві та наведених під час судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скаржника й надані на противагу їм аргументи ВРП, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 1 якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п. 2-5 ч. 10 ст. 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що підстави для скасування оспорюваного рішення ВРП від 22 лютого 2018 року, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII, відсутні. Зокрема, оскаржуване рішення ухвалено одноголосно, повноважним складом ВРП, підписано всіма її членами, які були присутні на засіданні. ОСОБА_4 належним чином повідомлений про засідання і був присутнім на ньому під час розгляду цієї дисциплінарної справи.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку, що суддя ОСОБА_4. допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, унаслідок чого його притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підп. «а» п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто надано достатнє обґрунтування мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У межах скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (п. 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «ОлександрВолков проти України»).

Можливість оскаржити рішення по суті є гарантією суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції та є визначеним ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене в спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII, рішення ВРП від 22 лютого 2018 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 жовтня 2017 року про притягнення судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності». Крім того, підстави для оскарження зазначеного рішення ВРП від 22 лютого 2018 року, які наведені в скарзі ОСОБА_4Є, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на такі рішення.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі ст. 266 КАС України. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до застосування дисциплінарного стягнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено таке рішення, отримав у принципі доступ до суду (п. 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_4, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_4. не спростовує факт виготовлення повних текстів судових рішень у вказаних вище справах з порушенням строків, передбачених законодавством, а зазначає, що зволікання в їх виготовленні пов'язане з великим навантаженням на суддю, порушенням співмірності робочого навантаження на нього та голову суду, недотриманням керівництвом суду пропорційності кадрового та матеріального забезпечення під час здійснення ним правосуддя, а також складністю більшості справ, що потребувало значного часу для виготовлення повних рішень.

Проте ці доводи суд не може вважати прийнятними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 209 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справ) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин (ст. 215 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Аналогічні вимоги щодо змісту постанови та строків складення її повного тексту у справі, розгляд якої закінчився з проголошенням вступної та резолютивної частин постанови, містять і положення статей 160, 163 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справ).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення ЄДРСР, до якого суди загальної юрисдикції вносять усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Згідно з п. 3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, електронна копія судового рішення - це складений у суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до п. 13 цього Порядку електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.

Отже, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку, що суддя ОСОБА_4. грубо та систематично не дотримувався вказаних вимог законодавства щодо строків складення вмотивованих судових рішень і направлення їх електронних копій до Реєстру, чим допустив істотне порушення норм процесуального права.

Крім того, істотне недотримання суддею ОСОБА_4. строків складення повних текстів судових рішень, передбачених ст. 209 ЦПК України та ст. 160 КАС України, є грубим порушенням конституційного права осіб на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

За приписами ч. 1, 2 ст. 296 ЦПК України апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції наступного дня після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 1 ст. 188 КАС України визначено, що суд першої інстанції через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до адміністративного суду апеляційної інстанції.

ОднакДруга Дисциплінарна палата ВРП установила, що у справах № 196/732/15-а (розглянута 23 вересня 2015 року), № 196/1498/15-ц (розглянута 20 травня 2016 року), № 196/1525/15-ц (розглянута 14 червня 2016 року),

№ 196/459/16-ц (розглянута 22 липня 2016 року), № 196/488/16-ц (розглянута 22 липня 2016 року), № 196/1184/16 (розглянута 30 січня 2017 року) учасники судового процесу подали апеляційні скарги на судові рішення, проте вказані справи не були надіслані до суду апеляційної інстанції у визначений процесуальним законодавством строк у зв'язку з невиготовленням суддею ОСОБА_4. повних текстів зазначених судових рішень та непереданням цих справ до канцелярії Царичанського районного суду Дніпропетровської області. Зокрема, пропущено встановлений законодавством строк виготовлення повних текстів судових рішень та внесення їх до ЄДРСР у наступних справах: № 196/732/15-а - на 1 рік і 8 місяців; № 196/1498/15-ц - на 1 рік і 3 місяці; № 196/1525/15-ц - 1 рік і 2 місяці; № 196/488/16-ц - на 10 місяців; № 196/1184/16 - на 7 місяців.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що згадані процесуальні порушення стали підставою для числельнних скарг та звернень, які надходили як до Царичанського районного суду Дніпропетровської області, так і до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Зокрема, у матеріалах дисциплінарної справи міститься більше ніж 50 звернень і скарг фізичних і юридичних осіб за 2015-2017 роки про невидачу копій повних судових рішень та ненаправлення справ до апеляційного суду для апеляційного розгляду.

Крім того, голова Царичанського районного суду Дніпропетровської області ГудимО.М. неодноразово виносила розпорядження, якими зобов'язувала суддю ОСОБА_4. невідкладно внести до автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» тексти повних рішень щодо всіх справ, які ним розглянуто у

2015-2017 роках, підписати їх електронним цифровим підписом, відправити до ЄДРСР та передати такі справи для здачі в канцелярію суду, проте такі розпорядження суддя ОСОБА_4. не виконував.

У матеріалах дисциплінарної справи також міститься довідка від 25 липня 2017 року за підписом керівника апарату Царичанського районного суду Дніпропетровської області ДроздовоїЮ.О. про залишок справ судді ОСОБА_4. станом на 24 липня 2017 року (п'ятирічний строк призначення судді закінчився 24 квітня 2017 року), відповідно до якої суддя ОСОБА_4. закінчив розгляд 21 справи з проголошенням вступної та резолютивної частин рішень (у 2015 році - 2 справи (№ 196/1122/15-ц, № 196/1013/15-ц); у 2016 році - 6 справ (№ 196/1709/14-ц, № 196/1147/15-ц, № 196/1148/15-ц, № 196/434/16-ц, № 196/1498/15-ц, № 196/1525/15-ц); у 2017 році - 13 справ (№ 196/1152/16-ц, № 196/80/16-ц, № 196/1323/16-ц, № 196/1184/16-ц, № 196/1003/16-ц, № 196/705/15-ц, № 204/8061/16-ц, № 196/752/16-ц, № 196/1038/16-ц, № 196/1175/16-ц, № 196/131/17, № 196/326/16-а, № 196/297/16-а), проте повні тексти рішень за цими справами він не склав, їх електронні копії до ЄДРСР не направив. Станом на 24 липня 2017 року вказані вище справи до канцелярії суду не здані.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що на момент ухвалення Другою дисциплінарною палатою ВРП рішення від 09 жовтня 2017 року, за даними ЄДРСР у зазначених вище справах суддею ОСОБА_4. пропущено встановлений законодавством строк виготовлення повних текстів судових рішень та внесення їх до ЄДРСР від 3 місяців до 1 року і 8 місяців.

Наведені обставини вказують не тільки на систематичний характер вчинених суддею ОСОБА_4. зазначених порушень, а й на свідоме та грубе нехтування своїми обов'язками.

Таким чином, ВРП та її дисциплінарний орган правильно встановили, що тривалість та системність допущених скаржником порушень засвідчує, що він усвідомлював як характер допущених ним порушень, так і настання зумовлених цими діями негативних наслідків для учасників судового процесу, але проігнорував ці обставини, що вказує на наявність у його діях грубої недбалості.

ВеликаПалата Верховного Суду наголошує й на тому, що суддя ОСОБА_4. порушив не лише вимоги чинного законодавства України, а й ст. 6 Конвенції, оскільки допущені скаржником порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя призвели до незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті апеляційної скарги) та унеможливили учасникам судового процесу реалізувати надані їм процесуальні права.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_4. посилається й на ті обставини, що ВРП та її Друга Дисциплінарна палата незаконно притягнули його до дисциплінарної відповідальності, оскільки судді, які були призначені на посаду до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIІІ) строком на 5 років, не підпадають під дію ст. 126 Конституції України в редакції цього Закону, а тому не можуть бути звільнені ВРП. На думку скаржника, після закінчення 24 квітня 2017 року п'ятирічного строку його призначення на посаду судді, ВРП та її дисциплінарний орган не можуть застосовувати щодо нього дисциплінарні стягнення, передбачені ст. 109 Закону № 1402-VIII.

ВеликаПалата Верховного Суду критично оцінює наведені доводи скаржника з огляду на таке.

Відповідно до підп. 2 п. 16-1 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України (у редакції Закону № 1401-VIІІ) повноваження суддів, призначених на посади строком на 5 років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

Статтею 125 Закону № 1402-VIII установлено, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Разом з цим повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених ч. 7 ст. 126 Основного Закону (ст. 119 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 7 ст. 126 Конституції України (зі змінами, внесеними Законом №1401-VIII) повноваження судді припиняються в разі:

1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Вказаний перелік є вичерпним.

Отже, закінчення п'ятирічного строку, на який було призначено суддю до набранням чинності Законом № 1402-VIII, не є законодавчо визначеною підставою для прийняття головами судів рішення про припинення трудових відносин із суддею шляхом видання відповідного наказу.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу, що на час прийняття Другою Дисциплінарною палатою ВРП рішення від 09 жовтня 2017 року «Про притягнення судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності» трудові відносини із суддею ОСОБА_4. не припинені. За ним зберігається статус судді: виплачується заробітна плата, продовжують діяти передбачені законодавством гарантії, права та обов'язки судді, зокрема він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності уповноваженим органом.

Таким чином, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата в межах наданих їм Конституцією України, законами № 1402-VIII, № 1798-VIII повноважень, розглянули дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_4., за результатами розгляду якої прийняли спірні рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

За приписами ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII підставою дисциплінарної відповідальності судді є, зокрема, умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (підп. «а» п. 1); безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР (п. 2).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дії ОСОБА_4, а саме тривалий строк виготовлення судових рішень та внесення до ЄДРСР після проголошення їх вступної та резолютивної частин, який у деяких справах становить понад 1 рік 8 місяців, свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубого і систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді, а тому відповідач правильно і в межах повноважень установив ознаки дисциплінарного проступку в його діях, передбаченого підп. «а» п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року

№ 2-рп/2011 закріплено, що дотримання суддею присяги - його конституційно визначений обов'язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання судді.

Відповідно до п. 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Зважаючи на характер правопорушень, допущених скаржником, а також на негативні наслідки, спричиненні його діями, враховуючи негативну характеристику з місця роботи, ВРП та її Друга Дисциплінарна палата правильно застосували до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді ОСОБА_4. з посади. Застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді ОСОБА_4. з посади, не є пропорційним.

Таким чином, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_4. дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 22 лютого 2018 року «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 жовтня 2017 року про притягнення судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4. до дисциплінарної відповідальності» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко